Вступ: Особистість у центрі історії
Минулого разу ми роздумували про принцип Sola Scriptura — «Тільки Писання». Ми побачили, що Біблія є нашим єдиним вищим авторитетом і непомильним джерелом знань про Бога. Але якщо ми відкриємо цю Книгу і почнемо її по-справжньому вивчати, ми дуже швидко виявимо одну дивовижну річ: Біблія — це не просто збірка моральних правил, не філософський трактат і не просто історична хроніка давнього народу. У цієї Книги є головний Герой. На кожній її сторінці, від Буття до Об’явлення, прямо чи опосередковано присутня одна Особистість.
Другий принцип, про який ми говоримо, — Solus Christus, або «Тільки Христос». З усіх п’яти «Solae» цей, мабуть, є найфундаментальнішим. Можна сказати, що всі інші Solae обертаються навколо нього, як планети навколо сонця. Писання (Sola Scriptura) цінне саме тому, що воно свідчить про Христа. Благодать (Sola Gratia) і віра (Sola Fide) мають сенс тільки тому, що вони спрямовані на Христа і походять від Нього. І вся слава належить тільки Богу (Soli Deo Gloria) саме через Ісуса Христа.
Заберіть Христа з християнства — і від нього не залишиться нічого, крім сухої етики, нудних обрядів чи порожньої релігійності. Навіть сама назва нашої віри зникне. У нашому світі «духовність» стала дуже популярним товаром. Багато людей кажуть: «Я вірю, що Бог є, я намагаюся бути доброю людиною, я молюся чи ходжу до храму». Але чи робить людину все це християнином? Християнська віра радикально відрізняється від будь-якої іншої релігії однією ключовою деталлю — Особистістю та завершеним служінням Ісуса Христа. Ми спробуємо наново відкрити для себе, чому Він — єдиний шлях і чому Його одного достатньо.
Три ролі Христа: Пророк, Священник і Цар
Щоб зрозуміти повноту Особистості Ісуса, нам потрібно зазирнути в історію Старого Заповіту. Там ми бачимо три важливі посади, на які Бог помазував людей: Пророк, Священник і Цар. Коли Бог обирав людину на одну з цих ролей, її голову помазували єлеєм на знак Божого благословення та обрання. У стародавньому Ізраїлі ці три ролі завжди були розділені. Пророки передавали Боже слово людям, викривали їх і закликали до покаяння. Священники приносили жертви, здійснювали обряди і були посередниками, представляючи народ перед Богом. Царі керували цивільним життям, захищали народ і чинили суд.
Було категорично заборонено поєднувати ці посади. Ми пам’ятаємо історію царя Озії, який спробував увійти в храм і принести кадіння, як священник, і був негайно уражений проказою. Але Ісус Христос, Чиє ім’я буквально означає «Помазаник» (Месія), унікальний тим, що Він поєднав у Собі всі три ролі. Він — досконалий Пророк, ідеальний Священник і вічний Цар. І в кожній із цих ролей Він — Єдиний.
Чому Богу потрібно було стати людиною?
Для цієї бесіди ми обрали текст із 2-го розділу Послання до Євреїв. Це один із найглибших текстів Нового Заповіту, що пояснює суть Боговтілення. Багато людей — і віруючі, і ті, хто ще в пошуку — задаються питанням: «Якщо Бог всемогутній, чому Він не міг просто пробачити людей? Навіщо потрібні були ці страждання, хрест, цвяхи та болісна смерть? Невже у Творця Всесвіту не було іншого, гуманнішого шляху?» Відповідь, яку дає нам Писання, може здатися жорсткою, але вона чесна: ні, іншого шляху не було. Щоб врятувати людину, Богу потрібно було стати людиною — і померти.
В Євреям 2:14-15 ми читаємо: «А як діти причастні плоті і крові, то і Він також прийняв їх, щоб смертю позбавити сили того, хто має владу смерті, тобто диявола, і визволити тих, хто через страх смерті все життя перебував у рабстві». Тут описана наша головна проблема — рабство гріха та страх смерті. Ми всі перебуваємо під справедливим вироком. Святість Бога не дозволяє Йому просто ігнорувати зло. Щоб примирити Божу справедливість і Божу любов, потрібен був Посередник, який міг би представляти обидві сторони досконало.
I. Христос — Досконалий Пророк
Пророк — це той, хто говорить від імені Бога до людей. Першим пророком у якомусь сенсі мав бути Адам, якому Бог дав чіткі інструкції в Едемському саду. Але Адам провалив свою місію. Пізніше Бог висував Мойсея, Іллю, Ісаю та багатьох інших, які передавали Його волю «багато разів і багатьма способами». Але всі вони були лише тінями майбутньої досконалості.
Ісус Христос — це більше, ніж просто великий вчитель чи пророк. Якщо Мойсей приносив слова Бога, то Ісус Сам є Словом Бога. «Бог… в ці останні дні Він говорив до нас через Сина». Коли ми дивимося на Ісуса, ми бачимо обличчя самого Бога. Він — вищий авторитет у відкритті істини. Якщо ви хочете дізнатися, який Бог насправді, не дивіться на свої мінливі почуття, не слухайте філософів — дивіться на Христа. Він — Пророк, який не просто говорить істину, але Сам є Істиною. Він відкрив нам план спасіння так ясно, що тепер ніхто не може сказати: «Я не знав».
II. Христос — Досконалий Священник
Старозавітні священники були посередниками між святим Богом і грішним народом. Їхнім головним завданням було принесення жертв за гріхи. Священник із роду Аарона входив у скинію з кров’ю тварин, щоб тимчасово «покрити» гріхи людей. Але ці жертви були недосконалі — їх потрібно було повторювати знову і знову, і вони ніколи не могли повністю очистити совість людини.
Ісус Христос став нашим «милостивим і вірним Первосвященником» (Євр. 2:17). Його унікальність у тому, що Він одночасно і Той, Хто приносить жертву, і Сама Жертва. Йому не потрібно приносити кров козлів і телят — Він приніс Свою власну Кров. Чому Йому треба було «у всьому уподібнитися братам»? Щоб Він міг по-справжньому співпереживати нам. Коли вам боляче, коли ви почуваєтеся зрадженими, коли ви страждаєте — ви можете знати: ваш Бог розуміє вас не теоретично. Він відчував голод, спрагу, втому та фізичний біль. Він пройшов через спокуси, але, на відміну від нас, залишився абсолютно чистим. Його праведність досконала, і саме тому Його жертва на хресті має нескінченну цінність. Тільки справжній Бог міг винести на Собі нескінченний гнів за гріхи всього людства, і тільки справжня Людина могла стати законною заміною для нас.
III. Христос — Досконалий Цар
Нарешті, Христос — це Цар. Його Царство радикально відрізняється від земних імперій. Земні царі прагнуть влади, щоб їм служили. Христос прийшов, щоб послужити і віддати Своє життя. Але Його смирення не означає слабкості. Він переміг найстрашнішого ворога людства — смерть.
В Євреям 2:8-9 сказано: «Тепер же ми ще не бачимо, щоб усе було йому підкорене. Але бачимо Ісуса… увінчаного славою і честю за те, що витерпів смерть… щоб за благодаттю Божою зазнати смерті за всіх». Ми живемо у світі, де здається, що панує несправедливість, хаос і смерть. Але Писання каже нам: подивіться вище! Христос уже увінчаний славою. Його перемога на хресті та Його воскресіння були нищівним ударом по владі темряви. Він «позбавив сили того, хто має владу смерті». Як Цар, Христос править Своєю церквою, Він піклується про Своїх дітей, Він спрямовує історію до її логічного фіналу. Настане день, коли «всяке коліно схилиться перед Ним».
Єдиність і достатність: Solus Christus
Принцип «Тільки Христос» часто звучить дуже неполіткоректно. Світ, просякнутий ідеями релігійного плюралізму, твердить: «Усі шляхи ведуть до Бога, неважливо, у що ти віриш, головне — бути щирим». Але Ісус не залишив нам місця для таких спекуляцій. Він сказав: «Я — дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6).
Це не зарозумілість християн — це визнання реальності. Якби був хоч якийсь інший шлях до Бога — через добрі справи, через інші релігії чи через заступництво святих — то смерть Христа була б безглуздою та жорстокою помилкою з боку Отця. Навіщо було віддавати Сина на такі муки, якщо можна було врятувати людей якось інакше? Трагедія середньовічної церкви полягала в тому, що до Христа почали додавати «помічників». Люди вірили, що їм потрібні особливі заслуги, індульгенції чи молитви священників, щоб Бог їх почув. Але Solus Christus проголошує: Його одного абсолютно достатньо! Вам не потрібен інший посередник. У вас є прямий доступ к Творцю Всесвіту через Ісуса Христа. Коли Він помирав, Він вигукнув: «Звершилось!» Це бухгалтерський термін того часу, що означає «сплачено повністю». Борг закритий.
Що це означає для нас?
Для віруючих принцип «Тільки Христос» — це фундамент непохитного миру. Якщо ви думаєте, що Бог приймає вас за вашу «хорошу поведінку» чи духовні досягнення — ви забули про Solus Christus. Якщо ви думаєте, що Бог відвернувся від вас, тому що ви впали і згрішили — ви теж забули про Solus Christus. Наша впевненість тримається не на нашій мінливій вірності, а на Його досконалій і закінченій праці. Він — наш Поручитель.
Для тих, хто ще шукає, це найкраща звістка у Всесвіті. Вам не потрібно ставати «гідними», щоб прийти до Бога. Ви ніколи не станете достатньо хорошими власними силами. Але вам і не потрібно ними бути! Христос став гідним за вас. Він уже проклав міст через прірву, яку ви ніколи б не перейшли самі. Він запрошує вас не до системи правил, а до стосунків з Особистістю.
Смерть — це реальність, яка лякає кожну людину, як би вона не намагалася це приховати. Ми ховаємося за роботою, сім’єю, розвагами, але страх залишається. Христос прийшов, щоб «визволити тих, хто через страх смерті все життя перебував у рабстві». У Ньому смерть — це не кінець і не стрибок у невідомість. Це двері в Божу присутність.
Тільки Христос. Наш досконалий Пророк, наш єдиний Священник і наш вічний Цар. У Ньому — наше життя, наша надія і наша вічна радість.